Oселя Батурин
Коротка історія каплиці
Пластова станиця міста Монреалю закупила оселю Батурин в осени 1959-го рoку. Терен оселі зачисляв понад 160 акрів лісів та піль, мав своє джерело, та ідеально надавався до пластових зайнять. Від того часу тут проводилися пластові табори, мандрівки, Свята Весни, та інші зайняття.
Наприкінці 1970-их років пластова оселя Батурин не мала постійного приміщення для церковних богослужб. Впродовж перших років на оселі були окремі маленькі приміщення для літургій, проте вони були дуже простими, без стін; фактично це були лише маленькі схоронища для священників, а вірні згромаджувалися кругом них, під відкритим небом. Одна стояла по східній стороні «спортової площі», а пізніше друга у лісочку навпроти закруту батуринської дороги. Зчасом ці схоронища не встоялися проти негоди і батуринці їх розібрали. В останні роки літургії відправлялися під сосновим лісочком з-заду будинку-їдальні «Мотрї».
1977р. закреслився перший плян побудувати постійну капличку на Батурині. Ініціятором цього проєкту став св.п. Юрій Левицький, колишний станичний Монтреалю та довголітний мешканець Батурина. Вже наступного року пан Левицький зібрав кількох людей до т.зв. «Комітету Каплички», якi попросили пана Мирона Мончака запроєктувати храм під будову. Пляни дерев’яної каплички в гуцульськім стилю покритої кедровими ґонтами, схоронища-даху для вірних і дзвіниці були виготовлені наступного року і схвалені Станичною Старшиною.
Місце на будову каплиці вибрали площу біля Шпиталика, і вже восени 1978р. розпочалися перші етапи будови: викопано два рови вздовж площі, щоби підсушувати терен і спрямовувати стоячу воду до потічка, прочищено терен і висипано товсту верству шутру, на якій мала стояти каплиця, дах вірних і дзвіниця. Сама будова каплички розпочалася 29-го квітня 1979р.
Головним будівничим був Мирон Мончак, а директором самої будови став Клим Дажене. Впродовж весни та напочатку літа добровільними працівниками-будівничими каплиці були: Маркіян Пилат, Василь Меренюк, Володимир Мота, Корнило Когутяк, Ярослав Паньків, Роман Бойко, Петро Василюк, а також і багато молодих пластунів. Харчуванням будівничих займалися наші сеньйорки та приятельки Пласту, старші і молодші.
Юрій Левицький зужив чимало зусиль для збірки будівельних фондів, бо буджет передбачав кошти у висоті $10,000 дол. Дякувати Богу, того ж року зібрано понад $14,000. Будова поступала швидким темпом, бо будівничі проживали на самій оселі, чи то у приватних власних домах, чи у спальнях будинків «Мотрї» та Шпиталика.
Посвячення каплиці свв. Володимира і Ольги відбулося 29-го липня 1979р., при участи владики УГКЦ Ізидора Борецького, і на це свято прибуло понад 800 людей.
В кожну літню неділю наступних десятиліть відправлялися в каплиці богослужби, а дах вірних служив для пластових таборових зайнять під час негоди. Проте нічого не буває вічним, і після 40 років канадийська зима та негода далися в знаки: капличка постарілася, ґонти на даху почали прогнивати, і треба було думати про направи. Після смерти Юрія Левицького головою «Комітету Каплички» стала пластунка Марта Маєр. Під її проводом до комітету ще увійшли Люба Паньків та Юрій Мончак, які почали плянувати ремонт каплички, головно заміну ґонтів на капличці, дзвіниці та даху вірних. В травні 2023 року закуплено синтетичні ґонти та проведено перекриття даху каплички, а навесну 2024 запляновано заміну ґонт на даху вірних і дзвіничці.
Пластова каплиця на Батурині стоїть свідком пластового духу та громадської солідарности, та притягає щороку відвідувачів з далеких сторін. В вересні 2023-го року відбулося в капличці вже друге з черги пластове вінчання (перше відбулося літом 1981р.) Завдяки добрій волі пластунів та прихильників Пласту вдалося нашій станиці збудувати на Батурині чудову гуцульську кпаличку, і віримо, що з підтримкою небайдужих вдастся передати цей чудовий скарб наступним поколінням пластунів.